Білі ГорватиГей-агенти Кремля проти європейського курсу України
Нещодавньо розтиражований у ЗМІ скандал, пов'язаний із проведенням маршу ЛГБТ-спільноти під гаслом боротьби проти вигаданої "ЛГБТ дискримінації", залишив по собі надзвичайно багато запитань.
Перше запитання: місце проведення. Не випадково місцем проведення такої вигідної путлерівцям провокації вибрано не Луганськ, Донецьк чи Севастополь, а демократичний проєвропейський Львів. Хоча, всім прекрасно відомо, що у Львові ЛГБТистів не лише ніхто не переслідує, а навпаки вони займають ключові позиції у владі, ЗМІ, бізнесі. Взяти хоча б очільника Львова Андрія Садового, нетрадиційна орієнтація котрого настільки впадала в очі, що перед виборами мера Львова його іміджмейкери змушені були організувати спеціальну кампанію з його одруження, щоб зберегти хоча б видимість пристойності. І нічого, львів’яни тричі вибирали його міським головою. Той же скандальний журналіст Остап Дроздов, котрий відверто позиціонує себе як гея, роками відкрито розгулює центром Львова в обіймах свого бой-френда Артура і нічого, ніхто їх ніколи не переслідує, не дискримінує. І таких прикладів можна навести безліч. Також не секрет, що саме Львів з якихось причин викликає особливу ненависть у адептів "русского мира". Представити Львів жахливим осердям всього зла на Землі - багаторічний головний біль московських геополітиків і політтехнологів.
Друге запитання: час проведення. Подія відбувалась саме в той час, коли в Європі вирішується питання про надання Україні безвізового режиму. Театральна постановка Кремля має змусити найвищих європейських достойників повірити в те, що ніби в Україні існує якась дискримінація секс-меншин. Організатори врахували і те, що Львів є потужним релігійним центром, тому проведення маршу в перший тиждень Великого посту неодмінно мало спровокувати загальне обурення віруючих різних духовних конфесій. Перед самим заходом ЗМІ активно підігрівали ситуацію, особливо старались ті, які є у власності Садового.
Запитання третє: хто за цим стоїть? На перший погляд, це виглядає дивним і парадоксальним: українські геї послідовно борються проти вступу України в Європу, де ЛГБТисти захищені законом і мають певні права і привілеї, натомість активно підігрують Росії, в котрій навпаки геїв зневажливо цькують "пі ..расами", "петухами", "заднєпріводнимі" і іншими негативними епітетами, проклинають у церквах і на телеекранах, всіляко принижують і б'ють. Але так може здатися лише на перший погляд. Справа в тому, що ще за часів СРСР саме геї завжди були важливою складовою агентурної мережі кривавої комуністичної спецслужби КГБ. Для полегшення вербування геїв у Радянський Кримінальний кодекс спеціально була введена 121-я стаття, яка регламентувала кримінальне переслідування за мужоложство (до 5 років - тюрми; щорічно по ній засуджувалось до тюремного ув'язнення від 300 до 500 чоловік). КГБ дуже активно використовувало геїв як в якості сексотів, так і позаштатних вербувальників іноземців. В обмін же той, хто йшов на таку співпрацю, отримував імунітет від судового переслідування за 121 статтею. Ветеран КДБ і письменник Михайло Любімов розповідав в одному з інтерв'ю, що радянські спецслужби використовували шантаж для вербування іноземців-геїв, таємно знімаючи їх гомосексуальні контакти і погрожуючи передати фото друзям і родичам: «Розвідці це важко використовувати: треба мати камери спостереження. А як їх встановлювати, якщо за тобою стежать? А тут підключали кращу агентуру з консерваторії - професуру. Так завербували Оскара Вассела, клерка з ВМС Великобританії. Він 9 років на нас працював», - розповідав Любимов. - Більш того, КДБ за свій рахунок влаштовував зустрічі і оргії гомосексуалів, щоб потім шантажувати їх учасників». Таке вербування іноземців через гомосексуальні контакти було в КДБ поставлене на конвеєр. Тобто, для Москви ЛГБТ- агентура була надзвичайно важливою ланкою впливу в капіталістичних країнах. Із падінням СРСР ФСБ, яка стала правонаступницею КГБ, почала активно використовувати гей-агентуру проти колишніх союзних республік, котрі стали незалежними державами. Тим більше, що всі агентурні списки залишилися в Москві. Все це дає змогу пояснити, чому, наприклад, представники ЛГБТ-спільноти на Львівщині відзначаються особливим україножерством. Достатньо почитати, пронизані глибокою зневагою і ненавистю до українського народу, його традицій, історії та культури, пости знаного лідера Львівської гей-спільноти Остапа Дроздова, постійні сепаратистські заклики до розвалу України відомої "солодкої парочки" - Володимира Павліва і Олега Хавича, україножерські твори гея-історика Василя Расевича, котрого народ влучно охрестив (п...расевичем). Згадаймо хоча б нещодавню запеклу боротьбу мера Андрія Садового проти побудови пам’ятника Шептицького. А систематичне знищення українського бізнесу у Львові і, натомість, просування і лобіювання московського капіталу тим же Садовим вже давно стало легендою. При чому всі вищезгадані особи своє знавісніле україножерство постійно намагаються прикрити демагогією "боротьби за європейські цінності і традиції". Це є класичною ознакою так званої "операції під фальшивим прапором", коли агенти спецслужби намагаються переконати суспільство, що вони діють в інтересах зовсім іншої країни. Мета такої спецоперації - спровокувати конфлікт між потрібними сторонами.
Показово, що захід і розселення активістів ЛГБТ -фестивалю відбувалися в готелі "Дністер" (знаменитому осередку КГБ), в якому за часів СРСР спецслужба активно слідкувала за іноземцями, в тому числі за допомогою гей -агентури. Зараз цей готель належить громадянам Росії, вихідцям з відомого злочинного угруповування "Солнцевских", близьких до В.Путіна. Члени ЛГБТ-фестивалю прибули в супроводі потужної приватної охорони, утримання якої потрібує значних коштів. Щоб створити хоча б якусь видимість конфлікту було організовано анонімне повідомлення про мінування готелю, котре виявилось фальшивим. Після цього під скандування присутніх надворі молодиків ЛГБТисти покинули готель, сіли в автобус і забралися в невідомому напрямку. А далі в засобах масової інформації почалась істерія у стилі "распятого мальчіка" і "убийства снєгірєй", що у Львові, мовляв, проходить «сафарі» на ЛГБТ-активістів. Цю маячню озвучила відома проросійська активістка, близька до сумновідомого медведчуківського "Українського вибору", Єлєна Шевченко. Саме вона, за дивним збігом, і фігурувала в якості організаторки акції. Особливо подивувало громадськість її інтерв'ю "Новому Времені" під красномовною назвою: "Как нам удалось уйти живыми". "Забувши", що вона мала при собі найняту приватну охорону, Єлєна видає перли на кшталт: "Местные жители прятали нас у себя, как скрывали евреев во время Второй мировой войны". Ця очевидна маячня ясно свідчить, що організатори провокації не розраховували на сприйняття її українцями чи, навіть, росіянами: акція розрахована, передусім, на громадян Європейського Союзу. Що може подумати, наприклад, пересічний голландець, почувши по телебаченню, що "в Україні вбивають ЛГБТистів" і "вони змушені переховуватися, як євреї під час війни". Нагадаємо, Нідерланди – перша країна в світі, де легалізовано одностатеві шлюби. Природньо, що найбільш активними у висвітленні цього скандалу виявились саме путінські ЗМІ. Потужна кампанія всіх російських інформагентств, котрі працюють на Європу та США, останніми днями була присвячена саме цій події. Причому особливий акцент кремлівська пропаганда приділяє саме Нідерландам. Таким чином, ми бачимо, що акція кремлівських гей-провокаторів на захист ЛГБТ-спільнот в Україні має всі ознаки інформаційної спецоперації, а не захисту прав людини. Основне завдання цієї акції: створити негативний імідж України перед референдумом у Нідерландах.
Тому європейському співтовариству слід уважніше придивитись до діяльності українських ЛГБТ-активістів, адже останні події свідчать, що всі вони, натягнувши на себе машкару демократії та лібералізму, насправді виконують завдання Путіна, спрямовані на послаблення і планований розвал об'єднаної Європи. Кремлівська ЛГБТ-провокація ФСБ у Львові (одна з багатьох) є яскравим тому підтвердженням.
