Тарас Каляндрук «Козаки. Слов’яни проти орди». З’явилась книга, яка серйозно змінила уявлення про історію нашого народу
Я давно знайомий з Тарасом Каляндруком, автором багатьох цікавих історичних книжок (розвідок) та документальних фільмів, які вдало поєднують в собі глибоку наукову і талановиту популяризаційну складові. Ці роботи особисто для мене були сенсаціями і завжди несли із собою перегляд своїх уявлень попри те, що завжди сам себе вважав достатньо ерудованою людиною. Тарас також вражав фактажем (достеменно, до речі, підтвердженим) та джерелами, які були повністю відсутні в нашому інформаційному просторі. Безумовно, творчість Тараса Каляндрука справила помітний вплив на інтелектуальне українське середовище. Зокрема, його праці надихнули на творчість багатьох дослідників з усіх регіонів України, серед них знані вчені Валерій Войтович, Галина Лозко, Олександр Притула, Олександр Рудюк, Вадим Задунайський, Костянтин Рахно, Олександр Середюк, Роман Яськів, Євген Луців, Ярослав Антоняк, Анатолій Грива та багато інших. Під сильним впливом історичних фільмів Тараса Каляндрука створилась школа історичної кінодокументалістики, представниками якої можна назвати Валентина Терлецького, Вахтанга Кіпіані, Тараса Химича та Любомира Горбача.
Цікаво, що деякі матеріали Тараса Каляндрука виглядають настільки революційними, що в українському суспільстві наважуються публічно говорити про них аж через десятиліття після виходу його творів. Для прикладу, так було і з фільмом про Шухевича, де Тарас стверджував ще десять років тому, що автомат Калашникова – це плагіат розробки Хуго Шмайсера, а усі тодішні «експерти» казали, що це «не доведено», «є перебільшенням або не підтвердженим некоректним припущенням». Сьогодні ж інформпростір переповнений документальними підтвердженнями, що це навіть не плагіат, а розробка самого Шмайсера і його КБ, вивезеного в повному складі до Іжевська. А ще був «неполіткоректний» фактаж у фільмі про І.Виговського, який стосувався Конотопської битви, де були яскраво показані звірства московських військ в Україні. Як показало життя, такі ж картини мають місце і сьогодні, в часи агресії рашистів проти України. Багато несподіваного я почув про московські походи П.Сагайдачного з фільму Тараса Каляндрука «Петро Сагайдачний». Ще один яскравий приклад – популяризація ним «трисуття з мечем». Цей символ сьогодні гордо майорить на знаменах і емблемах багатьох патріотичних організацій і добровольчих з’єднань. Саме Тарас Каляндрук більш як десятиліття тому у своїй книзі «Загадки козацьких характерників» першим дослідив історію цього символу і розкрив його зв’язок з прадавніми українськими військовими традиціями. І усе це тепер уже неможливо заперечити офіційним історикам, бо факти – вперта річ.
Саме креативність і спрямованість у майбутнє праць Тараса Каляндрука викликають ненависть до нього агентів кремля. Адже не секрет, що московщина вже давно веде проти України інформаційно-гібридну війну, і історична наука є одним з надважливих полів битви. Як і в інформаційному просторі, московія у цій царині проводить свої спецоперації, утримує і розвиває агентурну мережу, організовує ФСБешні «фільтри» для маніпулювання інформацією. Не маючи власної «вмєняємої» ідеології, путіністи намагаються вициганити в Європи Україну, тому новітній кремлівський хан будь-що прагне довести її євразійськість. Тому московські імперіалісти та їх холуї намагаються оголосити тюрками й українців, якщо не вдасться всіх, то хоча б східних. У цьому їм підспівують українські академічні вчені, які, повторюючи заскорузлі міфи, намагаються «науково» і «фахово» довести розумову неповноцінність своїх предків. Перекручують факти як їм заманеться, зовсім не рахуючись навіть зі здоровим глуздом. Доходить до абсурду: в Росії виходять фільми і книги про «государєвих пластунів», а в Україні Інститут козацтва намагається довести євразійські корені пластунства і його взаємозв’язок з «русскім міром» і Бонч-Бруєвічєм. Зайве говорити, що московські вчені замовчують чорногорські, хорватські і сербські традиції, щоб, не дай Боже, в українців не виникла думка, що ми маємо спільні традиції не з євразійськими московитами, в яких такі погляди відсутні, а зі слов’янами. Адже саме образ такого собі «татарського козака» (чи, правильніше сказати, «казака») окупанти здавна намагаються закарбувати у свідомості українців. І тут на підмогу їм приходять деякі «наші» вчені. З незрозумілою впертістю нав’язують цю євразійську маячню, пересмикуючи факти, ігноруючи і замовчуючи незручні їм документальні свідчення. Саме тому знаковою для України подією став вихід нової праці Тараса Каляндрука «Козаки. Слов’яни проти орди». У час засилля колоніальної псевдонауки і псевдонауковців, колег по цеху горезвісного «проффесора» Януковича (до речі, він до сьогодні носить цей офіційний вчений ступінь), саме праці таких подвижників як Тарас Каляндрук протистоять московським ідеологічним диверсіям і навіть, я б сказав, рятують наукову репутацію України. Суть книги нівелює багаторічні «напрацювання» кремлівських інститутів, які десятиліттями закладались у свідомість українців. Перш за все, нова праця Тараса Каляндрука кардинально змінює наші уявлення про козацтво, його історію, традиції. Мандрівки у слов’янські країни, дослідження та аналіз невідомих раніше і замовчуваних історичних джерел дали такий вагомий результат Т. Каляндрука. Не «зашорений» умовностями колоніальної пострадянської історіографії, автор робить воістину революційні відкриття, доводячи, що тема козацтва є надзвичайно багатогранною і невичерпною. Як випливає з книги, лише глибоко вивчивши історію слов’ян, ми зможемо пізнати справжню історію козацтва. Саме прадавні слов’янські звичаї дають ключ до пізнання козацької історії. Москва ж з усіх сил хоче відірвати феномен козацтва від слов’янства, згодна вважати козаків ким-завгодно, бо правдивий козацький слов’янський дух – це одна з найбільших загроз для запліснявілої євразійської тюрми народів, заснованої Чінгізханом. Звичайно, що творчість Тараса Каляндрука викликає шалений спротив наших ворогів і їх прислужників, які намагаються замовчувати не лише праці, а й навіть саме прізвище автора. Але це марні намагання, нова книга радикально вплине на думаючу, ерудовану частину українського суспільства і, впевнений, матиме резонанс за кордоном. Старуха-путін залишиться біля розбитого корита, як геніально передбачав у своїй казці російський класик.
Керівник проекту «Архі-Тестонік»
Яськів Віктор