Білі ГорватиІнформаційна війна і спорт
Як західні проекти, формати та субкультурні явища стають інструментами ФСБ? А дуже просто! Коли наш пересічний молодий український глядач дивиться розважальні дотепні телесеріали та телепрограми на російському ТБ, то найчастіше навіть і не здогадується, що це закуплені за ліцензією формати або просто «спіонерений» (інколи до найменших деталей) західний і найчастіше американський телепродукт. В його підсвідомості закарбовується, що Росія — це сучасна, передова, прогресивна країна на відміну від відсталої, забитої, селюцької України. Йому стає якось некомфортно, навіть принизливо, бути українцем, як і відомому ДПСнику на прізвище Швець (зверніть увагу не Портной) говорити «тєлячьей мовой». Йому «стрьомно» (не престижно) якось співати українські пісні, танцювати гопака, «в падлу» робити руханку, зате круто займатись бодібілдингом, пауерліфтінгом, фітнесом, армреслінгом, бо про усе це пише «продвінутий» рускій журнал АЙРОНМЕН. А ще дуже модно займатись таким напрямком «для маладьожі» як Workaut street, бо це дуже демократично, бо його придумали гарлемські чорношкірі хлопці з нетрів. У них, бачте, не завжди вистачало грошей на «Джім» — американську «качалку», тож вони почали виконувати вправи на вуличних гімнастичних снарядах, причому дуже ефектно.
Між тим, в Україні є багато власних розробок в сфері спорту і фізичного розвитку молоді, які політичне керівництво держави ігнорує, а ЗМІ, з якихось невідомих причин, замовчують. Такими можна вважати двоєборство «Залізний Кіш» «Бойовий гопак», багатоборство «Стрекоза», «Країна сили», «Атлетика-оптима», «Народна атлетика», рукопаш Спас та інші. Але українські медіа, покликані пропагувати національне, про них згадувати чомусь вважають ознакою поганого тону. Тому вся молодь з закомплексованого пострадянського простору заворожено, з захопленням і заздрістю, дивилась на приправлену «репом» красу тіла і «двіженія». Ця молодь, звичайно ж, не знала, що весь цей ультрамодерн, і навіть краще, робили їхні прадіди, хто в цісарській австро-угорській, а хто в російській царській армії, хто в «Пласті», хто в «Соколі», хто в Скаутах. Ця молодь навряд чи знає, хто такий був Фрідріх Ян, Густав Лінг чи Іван Боберський і де витоки сучасної спортивної гімнастики. Їм не спадає на думку, що можна «приправити» самодіяльну (недоспортивну) гімнастику «репом», зняти це на youtube і це й буде Workaut — нова(?) молодіжна субкультура. А хто буде верховодити в ній? Правильно, «рєбята» із МАскви – культурного центру СНД, ось-так, «чісто случайно».
Не вірите, тоді зіставте факти. Як тільки декілька років тому воркаут набув популярності серед молоді, на теренах колишнього СРСР з'являється простий російський мальчік Міхаіл Баратов, який стає Гуру цього руху в мережі Вконтакті і йому відразу для популяризації надають можливість виступити з показовими виступами аж на Красній площі. Цей Міхаіл атакує Українську групу воркауту Вконтакті, перехоплюючи усіх підписників. Росія активно залучає українських і прибалтійських аматорів воркауту в свої проекти, фінансує так звані чемпіонати світу, де в ролі весільних генералів виступають розкручені чорношкірі хлопці з штатів, а учасники переважно з теренів СНД. На чемпіонаті світу в Москві, який відбувся в палаці спорту з захмарними цінами на оренду, тріумфально виграють українці. Але насправді виграє не той, хто отримав медальку, а той, хто рулить тему в своїх інтересах. Другий момент. Видатний український гуру воркауту Денис Мінін, який нібито аполітично популяризує воркаут в Україні та співпрацює з «Ударом», але цього літа чомусь поїхав в.... Грозний для організації чемпіонату серед українців, чеченців і... казахів. А влада Кадирова сприяє цьому культурному проекту.
І останнє. Чи випадково команда з воркауту перемогла в проекті "Україна має талант", до якого має відношення горезвісний кум Путіна — Віктор Медведчук. Неозброєним оком видно, як з-за американського бренду виглядає підле рило ФСБ.
Василь Петренко
